Мотря

Переяславські пакти Богдана Хмельницького і до них додано 22 статті. В одній із них на

гетьмана накладався обов'язок піклуватися про те, щоб чимдужче єднати українців із

московськими людьми через подружні та другі зв'язки. Якось-то, гетьмане Іване Степановичу,

великих наслідків такого піклування я не бачу.

Гетьман слухав уважно кождого Петрового словечка й готовив відповідь заздалегідь, бо

знав, що цар у розмові не допускав ніяких пауз. Нема відповіді, значиться, співбесідник не має

що відповісти, і він перескакував на іншу тему. Тому-то, як тільки цар скінчив, гетьман почав:

— Хай мені буде вільно довести до відома вашого величества, що вина тут не по нашому

боці. Це московські люди не хочуть входити з нами у подружні зв'язки.

— Невже ж?

— Доказом мій небіж, котрого я, як свого сина, люблю і покладаюся на нього, —

Войнаровський. Він сватався до сестри Олександра Даниловича.

— І що?

— Олександр Данилович зразу обіцяв, навіть ніби рад був тому подружньому зв'язкові, а

згодом відмовився. Дозволу свого опікунського не дав.

— Князь Олександр Данилович, — сказав цар і притупнув ногою, — дурак! Він гадав

сестру свою царицею зробити. Високо він літає, боюся, щоб низько не сів. — І нараз,

запримітивши гарне червонувате освітлення залу, сказав: — Як фейєрверк! Люблю огненную

потіху... Жаль, що тепер день, а не ніч, побачив би я, які у вас фейєрверки.

— Щасливий буду, — відповів гетьман, — якщо ваше величество зволять заночувати у