З-під Полтави до Бендер. Крутіж

радо.

«Позвольте, ваша милосте, повторити вам прохання його величності короля

Карла»...

«І гетьмана Мазепи... - додав Клінковштрем.

«Так, і українського князя-гетьмана, - повторив Понятовський, - а саме, щоб ваша

достойність зволили вислати на Бог кілька поромів для перевозу наших людей і вантажу на

свою територію».

Баша вислухав прохання і примкнув очі, ніби йому нараз дуже чогось захотілося

спати.

Гнітуча мовчанка запанувала в душній, східними пахощами переповненій залі.

Баша похитувався злегка, буцім журився дуже, почувши прохання послів.

«Важко, панове, важко, ой дуже важко», - цідив крізь зуби.

Понятовський нахилився до нього. Щось шептав, знаючи, що такі речі найкраще

полагоджується з вуха до вуха.

Баша слухав, завертав очима, аж промовив так тихо, Понятовський ледве почув: «Дві

тисячі дукатів».

«Дві тисячі дукатів?» - зжахнувся Понятовський.

« І ані одного менше», - потішив його баша.

Тепер знову Понятовський став хитатися журливо.

«Велика гріш, велика гріш, - толкував йому баша, - але мені треба з другими поділитися,