З-під Полтави до Бендер. Крутіж

дуже слабо, по-французьки. Служив він колись при турецькій місії в Парижі, цікавився політикою

і рад був довідатися дещо нового про війну.

Понятовський кілька разів починав балачку про свою місію, як баша заодно вертався до

війни. «Хоче перше знати, як діло стоїть, - погадав собі Понятовський, - щоб відповідно до того

почати торг.»

Так воно і справді було. Баша догадався, з чим-то тії посли до нього прибули, і йому

хотілося знати, чи у великій скруті шведський король, щоб відповідно до того поставити ціну за

свою прислугу.

Понятовський не витримав. «Ваша достойносте, - почав. - Нам спішно. Його милість король

чекає. Дозвольте предложити вам прохання його милости короля...»

«Гарно, гарно, - притакнув баша, - але перше годиться погостити вас, панове. Як же так. З

далекої дороги йдете, треба ж погостить, треба» - і плеснув у долоні.

Чорняві хлопчики в червоних штанцях, з руками на грудях нахрест, підскочили й

похилилися до землі перед своїм паном. Щось там помугикав з ними і поназносили тарілок,

чашок, плящинок, немов на який пир.

Баша власними пальцями дер м'ясо і найсмачніше подавав то Понятовському, то

Клінковштрему на патичках, гарно з дерева виструганих.

Нашим послам не дуже то до вподоби був такий спосіб їжі, але що робити: обрався грибом,

так лізь у борщ.

Сорбети, халва і свіжі смокви та інші овочі були дуже смачні і посли заїдали їх