З-під Полтави до Бендер. Крутіж

що в тій простій лицарській душі корінилося глибоко. Його очі горіли палким внутрішнім

вогнем, а його високий лоб променів загравою сходячого сонця, наче сонце цілувало й

благословило його на дальші змагання і труди, на дальші подвиги лицарські.

Усі здивовано дивилися на нього й дивувалися чимало, що це сталося з Босаковським.

Мужчини зразу сиділи на конях і тільки шапки поскидали з голів. Та не зчулися, коли й як

позіскакували з коней і до землі припали.

— А нам, рідним синам, слугам і оборонцям твоїм, дозволь боротися явно й славно, а в

потребі й голови свої покласти за тебе, амінь! — проказували за провідником своїм.

Жінки повклякали на возах, поздіймали руки до неба й кликали: «Сонце, ти Боже

всевидяче око, не ховайся перед нами за хмари. Дай силу братам і мужам нашим, дай

прозріння очам і любов серцям нашим — амінь!»

Уже останні слова тієї досвітньої молитви розплились у тиші ранковій, а вони все ще

стояли на своїх місцях непорушно, наче причаровані чарами тієї виняткової хвилини,— аж

Босаковський стрепенувся, немов із сну збудився, скочив на коня і, озираючись на валку

возів і людей, гукнув: «На коні! Вперед!»

БОГДАН ЛЕПКИЙ

З-ПІД ПОЛТАВИ ДО БЕНДЕР. КРУТІЖ

Історична повість

Львів «Червона калина»

Document Outline