З-під Полтави до Бендер. Крутіж

— І що?

— І тоді гетьман серед ночі — опівночі в самій тільки сукмані, допав коня і сам один,

навіть без джури, у...тік.

— Гетьман утік?! — зверещав Босаковський. — Ти брешеш, хлопе, ти брешеш! Не може

бути, щоб гетьман залишив свою резиденцію і булаву й жінку й втікав! Кажи, що ти брешеш,

ну, кажи, що брешеш!

Вже не кричав і не сердився, а просив, як дитина:

— Кажи, що брешеш, кажи!

Жалібно й тривожно вдивлявся в очі Бориса, буцім у тих очах було його спасення.

Але Борис мовчав. Хоч як жаль було йому Босаковського, але не міг заперечувати

правди.

Босаковський повалився горілиць на постіль.

— Гетьман у-тік, — простогнав і закрив очі руками.

На шибах рудий відблиск пожежі бився з рожевою загравою сонця, що сходило.

— Гетьман у-тік!..

Нараз Босаковський зірвався на рівні ноги. — «Ідемо! — гукнув, стягаючи ремінь. — їдемо

негайно! Не будемо ж без діла сидіти тоді, як ворог руйнує наш край. А хоч би мені довелося

самому його боронити, то боронитиму до останньої краплі крові. їдемо!»

3

— Ікони не візьму, — приговорював, збираючись. — Святощ, святого Луки діло. Хто його