З-під Полтави до Бендер. Крутіж

— Усього й на воловій шкурі не списав би.

— Так кажи. Але перше закуримо собі. Лиш, будь ласка, відхили трохи двері, бо тютюн у

мене гострий, турецький.

Тютюн був не турецький, а диявольський. Гриз очі гірше від хріну і цибулі вкупі. Але

Босаковський хвалив його: «Правда, що смачний? Навіть султан кращого не курить.

Розказуй».

І Борис почав: «Так тоді Журба про Тетерю забув».

— Про Павла?

— Еге ж. Тетеря, як знаєте, за жінку мав рідну сестру Виговського, але вона померла і, як

часто буває, швагри за посаг посварилися. Пан гетьман Виговський і Павло Тетеря з

приятелів ворогами стали, — смертельними.

— Аж так?

— Кажу вам. Тетеря гетьмана тепер у ложці води втопив би.

— А ти звідки знаєш?

— Я покойовим у пані гетьманихи служив.

— У якої?

— Та у Виговської.

— Ага. Розумію. Та що?

— Так Тетеря тепер у Беньовського перше слово тримає, а від Беньовського до

Хмельницьких скаче, переговорює з Юрасем, мабуть, хоче його знов до Польщі прихилити.