З-під Полтави до Бендер. Крутіж

мене так зневажати той монгол, голендерською фарбою помальований?»

«Можу знати, який цей третій пункт?» - спитав гетьман.

«Не тільки можете, а й мусите це знати. Тому-то я до вас і прийшов. І не тільки ви. Вашим

людям також подам це до відома, щоб між нами був чистий стіл. Позвольте покликати ваших

близьких?»

«Якщо ви собі бажаєте...» - і гетьман подзвонив.

Увійшов дижурний старшина. «Попроси сюди їх милостей панів Войнаровського, Орлика і

генеральних старшин.»

Негайно надійшли.

Король звітався з ними, як звичайно, буцім несміливо і засоромлено:

«За дозволом пана гетьмана мав я сміливість потривожити панів, щоб подати до їх відома,

для всіх нас рівно цікаву вість, а саме, що цар Петро через мого генерала Маєрфельда і через

мого секретаря Цедергельма переслав мені пропозицію миру.»

Зібрані здивувалися. Дехто, може, і втішився, бо невже є краще й любіше для уха слово, як

мир? Мир, це значить вернутися до рідного краю, до своїх домівок і маєтків; мир це значить

зажити по давньому в достатках і вигодах.

Але король безпощадно розвіяв ці сподівання.

«На жаль, умови, які цар був ласкав предложити мені, є того роду, що я їх ніяк прийняти не

можу. Зокрема, третій пункт, а саме, щоб я видав цареві його милість гетьмана Івана

Степановича Мазепу. Подаю до відома панів, що я у відповідь цареві післав мій рішучий протест