З-під Полтави до Бендер. Крутіж

в переговори увійшла. Я продовжую діло, моїми предками почате, так само, як гетьман Мазепа

продовжує задуми одного зі своїх попередників, а саме гетьмана Богдана Хмельницького. Він

чесно додержав мені віри, не відступив мене перед полтавським боєм, хоч знаю, що цар дав би

йому за це чимало. А тепер я мав би ломити своє слово і зрадити козаків, як Юда? Ніколи і

нізащо. Хоч би цар не жадав від мене ні Інгрії, ні Карелії, ні Естляндії і Ліфляндії, нічого, лиш

видачі Мазепи, я того не зроблю. Гетьман Мазепа мій союзник і товариш недолі.»

Король довго не міг успокоїтися.

Аж написав рішучий протест, і післав його на руки ексцеленції Піпера.

В тім протесті особливо різко відкликав жадання царя, щоб видати йому гетьмана Мазепу.

Таке жадання робить неможливими мирові переговори.

46.

Король був так схвильований царським проектом миру, що, не надумуючися багато, пішов

до гетьмана.

Гетьман від кількох днів не вставав з постелі. Добрячою усмішкою привітав достойного

гостя і попросив сідати. Але король не сів. Нервово ходив по спальні, все ще налягаючи на ліву

ногу.

Вітер лопотів хоругвою, надувалися шовкові стіни намету, як корабельні вітрила, начебто

намет зривався плисти, або летіти. А разом з ним також і король, і він буцім розганявся до

якогось несамовитого лету.

Скучно тут йому, тісно, невиносно. Не вміє сидіти без діла. Нервується, забуває, де він і що