З-під Полтави до Бендер. Крутіж

Мручко. Горленко не допитувався більше. Повернувсь і до своїх почвалав. За хвилину і

горленківці невеличким чотирокутником як мур стояли і Герцикові і Орликові козаки також. Табор

прочуняв, протер очі - і до оборони зірвався. «По наших трупах візьмуть!» «Хай лиш спробують,

дамо їм бобу!» «Коли битися, так явно, а як гинути, то славно.» Хтось затягнув: «Шаблі наші

поржавіли.»

Хтось підхопив, від нього сусід переняв. Відділ відділові передав, одна частина другій, аж

по цілому майдані, по всіх полях між Бендерами й Варницею понеслася пісня: Шаблі наші

поржавіли, Мушкети без курків, Та ще серце козацькеє Не боїться турків. «Ні турків, ні москалів,

ні самого чорта. Поборемось!» - доповідали. «Поборемось!» - лунало між Бендерами й

Варницею, аж від далеких, лісами й виноградами позеленених горбів відбивалося.

А загадковий відділ усе ближче підсувався.

Москалі, шведи і турецька ескорта.

Як минали козацький табір, москалям очі засвітилися.

«Жалує вовк, що барана не з'їв.»

«Гарні ягоди, так кислі. Що?»

Москалі вдавали , що не чують .

«Позадирали голови, як попова кобила.»

«Почерез гріб плюють.»

«Цареві люди, так і горді, як воша на оксамиті.» «Підняли морди, й кочергою носа не

дістанеш.» «Приходіть лиш до нас, побачите, пригнем.»