З-під Полтави до Бендер. Крутіж

«І що?» - спитав Мручко.

«Московський відділ іде.»

«Московський відділ? Тут, на турецькій землі?»

Сто гадок перебігло йому по мозку. Сто перша вбилась, як цвяшок...

Мабуть, по гетьмана. Висока Порта згодилася видати і йдуть, щоб забрати.

«Бережись!» - гукнув на своїх.

«Бережись!» - загуло кругом, і невеличкий, але добрий відділ виріс як з-під землі. Кріси в

руках.

Гордієнко до своїх поскочив. За часок січові чуприндарі чвірками наступали.

Земля під ними дудоніла.

Розгукана юрба подалась і принишкла.

Побачила силу. Хоч невелику, але зорганізовану. Це найкращий лік на її хандру...

Сила.

Мручкова сотня і Гордієнкові запорожці відділами гетьманський намет околили.

Надійшов Горленко: «А це що?»

«Нічого, не тривожтеся, будь ласка. Це от так собі...»

«На своїх людей бити хочете?» «Покищо ні. А як треба, то й битимем.» «Не розумію вас.»

«Нема що багато розуміти, - гукнув до нього Гордієнко. - Якийсь московський відділ

надтягає.»

«Московський відділ, сюди? А то ж як?» «За вами йде, щоб передати цареві», - кинув йому