Розділ «Частина третя»

– А чого ж? – поцікавився Раджимі.

– Знову за грішми, – ледве не простогнала Соня. – Я винна перед вами… Я дуже добре усвідомлюю, що ставлю вас у скрутне становище, але в мене немає іншого виходу… На вас уся надія…

Раджимі сів і уважно «подивився на хазяйку дому.

– Скільки потрібно? – помовчавши, запитав він.

– П’ятнадцять тисяч, – сказала вона і з надією подивилася на гостя.

– Які ще цінності у вас є? – спитав Раджимі.

– У нас більше нічого немає, а гроші потрібні чоловікові. Скоро має бути ревізія – він сам загине, а через нього й інші.

Усе остаточно прояснилося.

– Коли повинна бути ревізія? – запитав Раджимі.

– Наприкінці місяця.

– Часу ще багато, але надій мало, – тихо й співчутливо промовив Раджимі. – Я вам нічого не можу обіцяти. Спробую. Докладу всіх зусиль.

Хазяйка встала, підійшла до гостя, взяла його за руку:

– Благаю вас, врятуйте мене… і чоловіка! Я навіть не уявляю, що може статися. Адже…

– А тут і нема чого уявляти. – Раджимі встав і звільнив руку. – На речі треба дивитися розсудливо, – в тому ж тоні продовжував він. – Ви самі чудово розумієте, що нічого іншого не вигадаєш.

– Але ж ви сказали, що…

– Я можу повторити те, що сказав, – знову перебив її гість. – Спробую, докладу всіх зусиль, використаю всі можливості, але обіцяти нічого не можу. Адже сума чималенька…

– Який жах! – прошепотіла хазяйка.

Раджимі спало на думку з’ясувати ще одну деталь.

– Коли ви так довірливо до мене ставитесь, то будьте відверті, – звернувся він до неї. – Скажіть правду: на що він витратив таку кругленьку суму? На вас?

– Не все, – відповіла хазяйка. – Більшу частину програв у карти. А гроші взяв під звіт у касі. З касиром він у добрих стосунках…