– Я до тебе з дорученням, – сказав він, сідаючи навпроти Абдукарима. – І з серйозним.
– Що це за доручення? – спитав Абдукарим, не глянувши на друга.
– Ось, – і Саткинбай поклав перед ним на край столика згорток. На газетному папері проступали великі масні плями. – Відвези Ширмату і скажи, що надіслав Вахід Ахматов. Це давній його приятель.
Абдукарим насупився.
– Навіщо це? – понуро запитав він.
– Я тобі все розповім. – Саткинбай пильно глянув йому в очі. – Ширмат, старий шакал, любить «кази». Тут аж півкіло. – Саткинбай притиснув згорток рукою. – Так би мовити, ковбаса з начинкою… Ширмат – людина ненадійна, він може всіх нас занапастити. Так радить Раджимі. Зрозумів? Віддай сьогодні, і якнайскоріше. А то начинка може видихатись.
Очі Абдукарима зробилися круглими і більшими, ніж звичайно. Він відсунув від себе страшний згорток і встав.
– Навіщо ти мене вплутуєш у цю історію? – спитав Абдукарим.
Він і досі тримав піалу з недопитим чаєм, рука. Його тремтіла.
Саткинбай нещиро засміявся.
– Що? Злякався?
– Я не повезу, – тихо сказав Абдукарим.
– Повезеш! – різко кинув Саткинбай. – Раджимі наказав.
– Не повезу! Вені сам. І взагалі, переїхав би ти жити в інше місце.
– Ах, он як? – Обличчя Саткинбая вкрилося плямами. – Я давно помітив, що ти вернеш ніс в інший бік. Пізно!
– Я нікому не думаю завдавати шкоди, – знову стиха промовив Абдукарим. – Але я прошу дати мені спокій. Коли б я хотів, я б давно повідомив про все куди слід. Проте я цього не зробив і не зроблю. Так і скажи Раджимі.
Гнів Саткинбая спав. Абдукарим – боягуз. Боягуз, який тремтить за свою шкуру. І боятися його нічого, на зраду він не здатний. Але все-таки Саткинбай сказав:
– Дивись! В разі чого – ти перший поплатишся, – і швидко, не обертаючись, вийшов з двору.
«Нехай вони ідуть своїм шляхом, а я – своїм, – міркував Абдукарим, підходячи до автобази. – Я їм не заважатиму, вони – мені. Так буде краще».
X
Прийшовши ввечері до Мейєровичів, Раджимі застав тільки Соню. Вона була бліда і відповіла на привітання гостя ледве вловимим кивком голови.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Брянцев Г. Таємні стежки» автора Брянцев Г.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина третя“ на сторінці 37. Приємного читання.