– Влаштовується, розкладає речі.
Знову взялися за перерваний обід, але закінчити його не вдалося. Майор вийшов у їдальню і, ні до кого не звертаючись, зажадав, щоб йому приготували ванну. Вагнер мовчки подивився на американця і знизав плечима. Майор повторив вимогу. Тоді Альфред Августович встав і, стримуючи обурення, промовив:
– У будинку немає слуг.
– Немає, так будуть!
– Сумніваюсь.
Майор окинув Вагнера холодним поглядом і ступив крок до нього. Але між ним і старим став Андрій.
Андрій був трохи нижчий за американця, та ширший у плечах і в грудях.
– А ви хто? – не змінюючи пози боксера, що готується до бою, процідив американець.
– Він офіцер Радянської Армії, – відповів за Андрія Абіх.
– Союзник? – здивовано перепитав майор.
Андрій кивнув головою.
– А як ви сюди потрапили?
– Це не його вина, – сказав Гуго.
– Он воно що!.. Розумію… Вашу руку! Я майор Ніксон.
Андрій, переборовши себе, подав руку.
– А цей? – спитав Ніксон, кинувши вбік Вагнера.
– Теж союзник. В його будинку Грязнов живе з своїми друзями майже рік, – пояснив Гуго.
– Дивна колізія! – промовив Ніксон.
На цьому інцидент був вичерпаний.
Другий постоялець, капітан Джек Аллен, прийшов двома годинами пізніше і без супроводжуючих. Крім маленького легкого саквояжу і великої польової сумки з планшетом, у нього нічого не було. Повісивши шинель і вмившись, він попросив дозволу оглянути будинок. З великою цікавістю розглядав архітектурні проекти, розвішані на стінах, і коли дізнався, що Вагнер архітектор, довго й тепло тис йому руку.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Брянцев Г. Таємні стежки» автора Брянцев Г.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина друга“ на сторінці 75. Приємного читання.