Частина друга

Брянцев Г. Таємні стежки

Змінив свою поведінку і Ніксон. Це стало помітно після того, як Андрій розповів, що син Вагнера б’ється в рядах Радянської Армії.

Але Ніксон вважав себе переможцем і намагався підкреслити своє право бути господарем у будинку.

– Такі люди вносять неспокій у життя і перетворюють все добре на його протилежність, – говорив Аллен про Ніксона, коли його не було.

Грязнов і Ризаматов домовилися видавати себе за радянських офіцерів, закинутих у тил німців з спеціальним завданням, а своє перебування в будинку Вагнера пояснити тим, що син Вагнера, який перейшов на бік радянських військ, дав їм адресу батька, в якого вони й знайшли притулок під виглядом військовополонених. Тепер вони могли говорити, що. завгодно, не боячись бути викритими ні юргенсами, ні марквардтами, ні долінгерами, про яких почали забувати.

Остаточного визволення залишалось недовго чекати. Радянські війська вступили в Кенігсберг, Ганновер, Ессен, Відень, Штутгарт. Війська Першого Білоруського і Першого Українського фронтів рвалися до Берліна. Швидко повинен був наступити день – з’єднання союзних військ, день розв’язки.

Якось уранці, блукаючи по місту, Андрій і Алім зустріли на бульварі майора Фохта. Він ішов у новенькому цивільному костюмі і м’якому велюровому капелюсі сірого кольору з великими полями. Майор зробив вигляд, що не пізнав Андрія.

– Не розумію, що відбувається, – тихо сказав Грязнов Аліму, показуючи на Фохта. – Це гестапівець, той, який викликав Вагнера і нас з Микитою Родіоновичем. І він на волі…

– Можливо, ховається, – промовив Алім.

– Біс його знає! Можливо.

Після вечері Вагнер сказав:

– Добре, коли б ця війна була останньою!

Ніксон зареготав:

– Нова війна прийде швидше, ніж ви гадаєте.

– Це, на вашу думку, обов’язково? – спитав Вагнер.

– Обов’язково.

Ніксон вийняв з кишені невеличку записну книжечку, порився в ній і, знайшовши потрібне, сказав:

– Ось що пише Фокс: «Побідоносні генерали і адмірали більше дивитимуться на своїх союзників у перемозі, щоб виявити своїх можливих противників у майбутній війні… Вони будуть менше зайняті Німеччиною, ніж один одним».

– Дивна точка зору, – промовив Вагнер. – На щастя, є інший документ, який викликає надію на більш приємне майбутнє. Я маю на увазі рішення Ялтинської конференції.

– Під яким поставив свій підпис наш покійний Рузвельт, – додав Аллен.

– Старий переборщив, – розв’язно промовив Ніксон. – Та хіба можна допустити руйнування, навмисне руйнування індустріальної могутності Німеччини?

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Брянцев Г. Таємні стежки» автора Брянцев Г.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина друга“ на сторінці 76. Приємного читання.

Зміст

  • Георгій Брянцев ТАЄМНІ СТЕЖКИ

  • Частина перша

  • Частина друга
  • Частина третя

  • Епілог