Розділ «Частина друга»

Алім мовчки встав з-за столу і провів майора у спальню.

Через хвилину Алім повернувся і тихо повідомив:

– Влаштовується, розкладає речі.

Знову взялися за перерваний обід, але закінчити його не вдалося. Майор вийшов у їдальню і, ні до кого не звертаючись, зажадав, щоб йому приготували ванну. Вагнер мовчки подивився на американця і знизав плечима. Майор повторив вимогу. Тоді Альфред Августович встав і, стримуючи обурення, промовив:

– У будинку немає слуг.

– Немає, так будуть!

– Сумніваюсь.

Майор окинув Вагнера холодним поглядом і ступив крок до нього. Але між ним і старим став Андрій.

Андрій був трохи нижчий за американця, та ширший у плечах і в грудях.

– А ви хто? – не змінюючи пози боксера, що готується до бою, процідив американець.

– Він офіцер Радянської Армії, – відповів за Андрія Абіх.

– Союзник? – здивовано перепитав майор.

Андрій кивнув головою.

– А як ви сюди потрапили?

– Це не його вина, – сказав Гуго.

– Он воно що!.. Розумію… Вашу руку! Я майор Ніксон.

Андрій, переборовши себе, подав руку.

– А цей? – спитав Ніксон, кинувши вбік Вагнера.

– Теж союзник. В його будинку Грязнов живе з своїми друзями майже рік, – пояснив Гуго.

– Дивна колізія! – промовив Ніксон.