Розділ VII Експлуататори та експлуатовані

– Але ж нас не було поінформовано про те, що білль поставлено на голосування. Адже так? – запитав він стримано і цілком контролюючи емоції.

– Ні, містере Ріарден. Це зробили несподівано, на голосування пішло лише сорок п’ять хвилин.

– Це тобі Моуч повідомив?

– Ні, містере Ріарден, – вона наголосила на запереченні. – Про це мені сказав кур’єр із п’ятого поверху. Він прибіг повідомити, що п’ять хвилин тому чув це по радіо. Я зателефонувала в газети, щоб мені підтвердили чи спростували цю інформацію. Намагалася додзвонитися до містера Моуча. Його телефон мовчить.

– Коли він востаннє давав про себе знати?

– Днів зо десять тому, містере Ріарден.

– Добре, дякую, Ґвен. Спробуйте його знайти.

– Добре, містере Ріарден.

Вона вийшла. Містер Вард уже стояв із капелюхом у руках. Він пробуркотів:

– Мабуть, мені краще…

– Сядьте! – гаркнув Ріарден.

Містер Вард скорився.

– Ми ще, здається, не закінчили, – мовив Ріарден. Вард навряд чи зміг означити емоцію, в якій зараз викривилися Ріарденові вуста. – Містере Вард, і за що ж ці найгидотніші на світі люди нас ненавидять? Ах, так, за гасло: «Бізнес – понад усе». Що ж, бізнес – понад усе, містере Вард!

Узявши слухавку, він попросив з’єднати його з помічником.

– Вітаю, Піте… Що?.. Так, чув. Забудь. Пізніше про це поговоримо. А зараз скажи, чи зміг би ти понадпланово виділити для мене найближчим часом п’ятсот тонн сталі?.. Атож, я знаю… розумію, що складно… Назви мені дати, – він слухав, поспіхом пишучи на аркуші цифри. Нарешті сказав:

– Добре. Дякую тобі, – і поклав трубку.

Кілька секунд вивчав цифри, а потім узявся рахувати на краєчку аркушика. Підняв голову:

– Містере Вард, ось що. Ви отримаєте свою сталь через десять днів.

Коли Вард пішов, Ріарден вийшов у приймальню.

Спокійно звернувся до міс Айвз: