Розділ VII Експлуататори та експлуатовані

– Він твій брат, – голосом грамофонного запису мати повторила магічну формулу, щодо справедливості якої не мала жодних сумнівів. – Він потребує відповідного соціального статусу. Йому потрібна платня, щоб мати свої власні гроші, а не подачки.

– Як це – свої власні? Він же не здатен заробити у мене жодного пенні.

– І це перше, про що ти думаєш? Про власний зиск? Я прошу тебе допомогти братові, а ти прораховуєш, як на ньому нажитися, і не збираєшся допомагати, якщо це не дасть тобі прибутку… Так?

Помітивши вираз синових очей, вона швидко відвернулася і квапливо заговорила, підвищивши голос.

– Звісно, ти йому допомагаєш – як будь-якому вуличному канюці. Матеріальна допомога – це ти знаєш і розумієш. А чи замислювався ти колись про його духовні потреби і про те, як Філіпове становище позначається на його самоповазі? Він не хоче жити жебраком. Він хоче бути незалежним від тебе.

– Він не стане незалежним, отримуючи від мене гроші у вигляді платні, якої не заробив.

– Ти цього й не помітиш. Довкола багато людей, які заробляють для тебе гроші.

– Отже, ти просиш мене допомогти інсценувати це шахрайство?

– Не варто вживати таких слів.

– А що ж це, як не шахрайство?

– Саме тому я й не можу з тобою спілкуватися. Ти не маєш нічого людського. Ти немилосердний до рідного брата, ти не співчуваєш його почуттям і переживанням.

– То шахрайство це чи ні?

– Ти до всіх безжальний.

– Невже ти виправдовуєш таку брехню?

– Ти аморальніший за всіх на світі – тебе цікавить лише справедливість! У тебе – ні крапельки любові!

Він устав і рвучким рішучим жестом показав, що розмову завершено, і відвідувачці давно вже слід забратися геть:

– Мамо, я керую сталеливарним заводом, а не борделем.

– Генрі! – матір обурило винятково грубе слово, а не щось інше.

– Більше ніколи не кажи мені про роботу для Філіпа. Я не підпущу його навіть окалину збивати. Ноги його не буде в мене на ливарні. Затям це раз і назавжди. Можеш допомагати йому, як тобі заманеться, але не намагайся використати для цього мій завод.

Зморшки на м’якому старечому підборідді зійшлися в подобі посміху: