Розділ Х Смолоскип Ваятта

– Ваші пошуки закінчено, міс Таґґарт. Ви його не знайдете.

– Як його звуть?

– Я не маю права розповідати про нього.

– Він живий?

– Я нічого не можу вам сказати.

– А як звуть вас?

– Г’ю Акстон.

Даґні здавалося, що вона божеволіє; розгублена, долаючи німий, незбагненний жах, повторювала собі: «В тебе істерика… ні, дурниці… це лише збіг…» – та водночас розуміла й ні на мить не сумнівалася, що перед нею стоїть Г’ю Акстон власною персоною.

– Г’ю Акстон? – насилу спромоглась вичавити вона. – Філософ?.. Останній із адвокатів розуму?

– Або ж перший провісник його повернення.

Потрясіння Даґні не здивувало її співрозмовника, хоча він і вважав це почуття перебільшеним. Поводився він дружньо і невимушено, не приховав свого імені й не шкодував, що гостя його тепер знає.

– Не сподівався, що нині така молода леді впізнає моє прізвище ще й надасть йому значення, – мовив він.

– Але… що ви робите тут? – вона обвела поглядом кав’ярню. – Це ж безглуздо!

– Невже?

– Що це? Жарт? Експеримент? Таємна місія? Чи ви досліджуєте щось особливе?

– Ні, міс Таґґарт. Я заробляю собі на життя, – пролунала цілком щира відповідь.

– Докторе Акстон, я… це неймовірно, це… але ж ви… ви – філософ… найвидатніший із сучасних філософів… нащо це вам?

– Бо я – філософ, міс Таґґарт.

І Даґні це цілком усвідомила, як і те, що її впертість і самовпевненість серйозно постраждали: ця людина їй не допоможе, всі її запитання марні; він і слова не скаже ні про винахідника, ні про свої подальші плани.

– Міс Таґґарт, ваші пошуки закінчено, – стиха повторив він, немов підтверджуючи – як вона і припускала, – що здатен читати її думки. – Ці пошуки безнадійні. Тим більше, що ви й гадки не маєте про те, яка це заплутана справа. Раджу марно не винаходити аргументів і викрутасів, щоб витягнути з мене потрібну для вас інформацію; вмовляти мене теж немає сенсу. Повірте: це-не-має-сенсу. Ви ж самі сказали, що ланцюг закінчується мною. Це глухий кут. І не варто гаяти час і гроші на решту способів розслідування: не наймайте, будь ласка, детективів. Вони нічого не зможуть довідатися. Можете знехтувати моїм попередженням, але я вважаю вас розумною людиною, і, сподіваюся, ви здатні збагнути: я знаю, про що кажу. Пора здаватися. Секрет, який ви намагаєтеся розгадати, пов’язаний зі значно більшою таємницею, ніж винахід двигуна, що працює на атмосферній електроенергії. Можу вам лише натякнути, що завдяки природі та суті буття суперечностей не існує. Якщо ви не здатні збагнути, що геніальний винахід може валятися на звалищі, а філософ залюбки працює кухарем у генделику, – перевірте свої засновки. Один із них може виявитися хибним.