TextBook Спочатку сім'я його не дуже турбувалася, бо знала свого главу, як людину жваву, енергійну, таку, що не без того, щоб чимось там і захопитися.
— Ну, — думали собі В. рідні,— пішов, може, десь нові моральні риси розшукувати, а може, надивившись Тарзана, чкурнув у ліс, виліз на осику та котові, замість мавпи, хвоста крутить і кричить: «Увававаааа!»
Мало чого з людиною не буває, та ще коли ік весні йдеться. Людина ж іще не стара, їй усього ще тільки під п'ятдесят! Ще порох порошиться!
Хіба ми навесні не спостерігаємо такого, що йде вже зовсім ніби літненька людина, йде, ціпком підпирається, суне собі поволеньки, покахикує, проходить під каштаном, а на каштані брунька тільки: «пук!», а людина тільки: стриб!..
Без ціпка підстрибує! Як молода!
Весна, хоч що ви собі там говоріть і думайте, — а вонатаки — весна!
Отже, В. рідні свою главу спочатку не розшукували. «Повернеться!» — думали собі. А воно нема та й нема!
— Ну, — почали хвилюватися рідні,— скільки ж можна ті риси розшукувати!? За такий час не тільки на доповідь, на цілу книжку можна їх поназбирувати! А скільки можна на осиці Тарзаном сидіти? Ні, тут щось не те, — вирішили рідні.— Тут не рисами і не осикою пахне!
Метнулися на розшуки. Знайшли свого дідуся-татуся!
Тобто як вам сказати: отак, як подивитися, вони його знайшли, а як подивитися отак, так вони його зовсім не знайшли.
Притулилися таточко до іншої мамочки.
Ролю тої іншої мамочки почала виконувати заступник голови Дніпровського басейнового комітету профспілки річників К. О. А., вона ж водночас і заступник голови виконкому Подільської райради депутатів трудящих по роботі серед жінок.
От що значить неправильно зрозуміти свою власну лекцію: «Моральні риси радянської людини».
Зрозуміти, так сказать, діаметрально навпаки.
Хоч, положим, О. А. В. до цього не звикати!
Перед нами лежить документ про те, що В. ще 1941 року, під час Вітчизняної війни, бувши комісаром госпіталю, у Воронезькому ЗАГСІ розвівся й наново одружився.
Так і написано:
Зверху: «Зареєстрований у розлуці ЗО грудня 1941 р.»
Знизу: «Зареєстрований у шлюбі ЗО грудня 1941 р.»
А сім'я, з якою він побрався 1925 року, жила десь там, у тилу, благаючи долю, щоб зберегла їм їхнього батька й чоловіка.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Том 4. Усмішки, фейлетони, гуморески 1951–1956» автора Вишня Остап на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Поза збірками“ на сторінці 2. Приємного читання.