У небі ні хмарини: Веселий літній день. Вгорі якась пташина Співає нам пісень.
А мені цікаво знати, яка саме пташка співає… Якась… Такої пташки, що звалося б «Якась», нема… Угорі? Де? На дереві чи в повітрі? Як у повітрі, то, може, то жайворонок? А на дереві — може, щиглик, може, чижик, може, синичка? Попрохайте тьотюпоетесу, щоб вона написала, яка саме пташка співала, і ще попрохайте, щоб надалі вона нас, дітей, не дратувала отакими віршамизагадками… А коли це справді загадка, чому редакція «Барвінка» не написала: «Відгадайте, діти!»
Далі тьотяпоетеса пише:
От бачиш, бір зелений: Над ним ясна блакить, Де берести і клени, Там табір наш стоїть…
Тьотяботанік нам розказувала, що бір — це ліс, де росте сосна, ялинка та інші хвойні дерева, а тьотя Познанська пише, що там берести й клени ростуть…
Кому ж нам вірити?
«ОНОПРІЙ МІНІМУМ» ВІКТОРА БЕЗОРУДЬКА
Оповідання Віктора Безорудька, зібрані в окремому рукопису «Онопрій Мінімум», майже всі були друковані по різних газетах і журналах українських і російських, якот: «Україна», «Зміна», «Колгоспник України», «Крокодил», «Молодий колгоспник» і т. ін.
Віктора Безорудька, як автора оповідань з сатиричним та гумористичним забарвленням, читачі наші знають уже давненько і читають його залюбки, бо всі вони писані доброю українською мовою, талановито і на актуальні теми.
Видання окремої збірки його оповідань назріло, і появу її читач, безумовно, тільки привітає.
Ну, хто щиро не посміється з Онопрія Мінімума, якого так прозвала гостра на язик бригадир Одарка Верба за те, що він щороку виробляє тільки мінімум трудоднів.
І так би, може, й залишився до могили Онопрій Мінімумом, якби не довелося йому возити цілих чотири дні трудоднів одній сім'ї Махтея Дмитрюка. А потім свої трудодні довелося везти Онопрієві в кількох невеличких клуночках на величезній гарбі.
Автор пише:
«А люди, звісно, які в нас гостроязикі. Хто зустріне, той і гукне:
— Чи не підсобити?
— Бережи, Мінімум, волів, — надірвуться!» Звідки у нас отакі Мінімуми?
Автор дуже дотепно, засобом справжнього художника показує, де Мінімуми беруться.
«…два місяці лежав Онопрій на печі. Піч в його хаті простора, широка, з двома віконницями під стелею. Будував її ще дід. У ті давні часи заміняла піч і клуб, і хатучитальню, і кіно… Багато, мабуть, мудрих рішень приймалося на гарячому черені цієї монументальної споруди…»
Дідівська піч… Старе, зашкарубле — воно дає Мінімумів…
В кожному із зібраних десяти оповідань читач знайде щось оригінальне, своє, безорудьківське…
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Том 4. Усмішки, фейлетони, гуморески 1951–1956» автора Вишня Остап на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Поза збірками“ на сторінці 24. Приємного читання.
TextBook