Розділ «Усмішки, фейлетони, гуморески 1951–1956»

На серці!

Здавалося б, що сидиш на лінійці чи на фаетоні не серцем, а муляє — на серці! Серце болить: інші на машинах, а він кіньми.

А потім — візьміть до уваги! — як їдеш: курява, курява, курява! Ну, де ти від тої куряви заховаєшся? Просто біда!

Терпів, терпів бідолашний Григорій Іванович та й купив собі «Москвича». За колгоспні гроші, розуміється.

І гордо тепер їздить Григорій Іванович по своїх колгоспних володіннях.

Тепер уже йому з машини не так видно, що в його нема в першій і в другій бригаді зерносховища, що приміщення для тварин потребують капітального ремонту, і не так чути, що корови в нього ревуть, що коні іржуть, що голодні свині хрюкають…

З «Москвича» він не помітить, що колгосп не забезпечений возами, що свиноферма не має водопостачання, що колгосп не розрахувався з колгоспниками за минулі роки, не видав ні копійки авансом за 1954 рік.

І йому на душі спокійніше.

Та не витримали колгоспники, зібралися й ухвалили продати машину. І продали.

Не допоможуть ні «Побєди», ні «Москвичі», коли господарювати, «як мокре горить».

А як господарство кріпке, як колгосп процвітатиме, як колгоспники житимуть добре, вони самі своєму голові не «Москвича», а «Побєду» куплять.

Їзди собі на здоров'я! Заробив!

ЯК ЖЕ ВАМ НЕ СОРОМ?

Що іноді на селі може трапитися, як у тому селі цілих п'ять років клуб будують?

Будують, будують, будують і ніяк не збудують.

Так от послухайте, що трапилося в такому селі.

А село це знаходиться у Джулинському районі на Вінниччині.

Куди молоді подітися, коли на селі нема клубу, а церква є, а біля церкви — цвинтар, деревця, травичка?

Не в котловані і не на цеглі ж біля клубу молодь сидітиме, співатиме, розважатиметься, а там, де затишно, де дерева, де зелена травиця.

Так було й у тому селі, про яке оце мова мовиться.