Розділ «Усмішки, фейлетони, гуморески 1951–1956»

Отак поставилися до великого Каменяра грекокатолицька, уніатська церква.

І що ви гадаєте: вони, попипарохи, були не від того, щоб поглумитися з мертвого поета, та поперелякувалися, бо, бачте, молодь «чи сяк, чи так», а візьме участь у похороні. Чи з попами, чи без попа, народ піде за труною, щоб оддати останню пошану великому своєму сину.

Довелося ховати, хоч і тут попиєзуїти не могли не облити помиями поетову пам'ять: «блудив умом».

Отакий Кир та його святі сотрудовники…

Хитрі, лживі, мстиві…

Це Кир не з тої наївної народної пісні, що ото: «Тиркин за той сир, що баба давала». Це — отруйний тиркир!

Не трудіться, святі отці, поминати великого Каменяра Івана Франка, — спокійніше йому лежатиметься на львівському цвинтарі, оточеному всенародною любов'ю визволеного народу українського.

Пишемо ми це зовсім не для того, щоб усі чисті й нечисті в американському «Ковчезі» на честь славетного ювіляра «Вічного революціонера» співали. Ми якось уже і без них обійдемося, — ми це робимо для того, щоб наш народ знав, що ще, як бачите, плавають по американських морях різні «Ковчеги», понапихувані тварями, що взивають себе українцями і намагаються якось притулитися до величної ясної постаті великого сина українського народу Івана Франка.

Марні намагання!

Забули, як їм писав великий ювіляр:

Як я ненавиджу вас, добрі, щирі,

Що служите неправді, підлоті,—

Чи служите у злій, чи в добрій вірі!..

Ні, ті, що в добрій вірі служать, ті

Ненависні мені в найбільшій мірі,

Як на рабі тім пута золоті.

ПОГАНА ХВОРОБА

І людина і тварина — хворіють іноді.

Для того щоб запобігти і лікувати різні хвороби в людей, існує на світі медицина.

Для лікування і попередження хвороб у тварин існує на світі ветеринарія.