TextBook — Ага, парубче, — посміхається дід Махтей, виплутуючи сіренького переляканого птаха з сітки. — А будеш до чужих молодиць, захекавшись, бігати? Будеш у гречку стрибати?!
Єсть один!
Він підстрибує в клітці, б'ється голівкою об м'яку сітку і падає на дно.
Я не знаю, в кого дужче тріпоче серце — чи в переляканого перепела, чи в мене?
— Та не стрибай, дурнику, не стрибай! — умовляє перепела дід Махтей і клітку прикриває свиткою.
І знову:
— Сюрсюр! Сюрсюр!
І знову десь аж у гречці:
— Патьпадьом!
І другий уже в клітці… І третій!
Я дивлюсь на небо, а воно глибокеглибоке та синєсинє, а зірок тих, зірок! Скільки ж кіп тих зірок на небі?
В очах у мене щось ніби полегесеньку свербить, я кулаками протираю очі і солодкосолодко позіхаю.
І ледьледь чую, як дід Махтей говорить:
— Е, парубче, заснув!
А потім обгортає мене щось тепле. То дідів піджак. І я вже не чую ні «хавав», ні «патьпадьом». І тільки вже під ранок, поки дужедуже не хочеться зпід дідового піджака вилазити, чується:
— Вставай, синку, вставай! Додому підемо! Там досипатимеш!
Вискакую зпід піджака, до клітки, а там аж сім!
— Ого!
— Ну, пішли, синку, пішли…
З рушницею полюють перепілок восени, коли вже просо вклоняється хазяїнові повними китицями пшоняної каші, а навкруги проса, куди оком кинеш, — самі стерні та копи, та скирти…
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Том 3. Усмішки, фейлетони, гуморески 1944—1950» автора Вишня Остап на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „МИСЛИВСЬКІ УСМІШКИ“ на сторінці 58. Приємного читання.