— Сюрсюр! Сюрсюр! Сюрсюр!
Тихо.
Дідусь ізнову:
— Сюрсюр! Сюрсюр!
Аж ось ліворуч, мов молотком:
— Патьпадьом!
— Сюрсюр!
— Патьпадьом!
І на кожне дідове «сюрсюр» — все ближче, все ближче нервове «патьпадьом».
Уже чути й пожадливопристрасне:
— Хавав! Хавав!
А за ним одразу й бойове:
— Патьпадьом!
Осьось уже близенько він! Уже чути, як шелестить пшениця, уже його «хавав» і «патьпадьом» ніби біля самісінького вашого вуха!
— Хавав!
Він уже під сіткою! Уже я його бачу! Я бачу, як крутить він голівкою сюди й туди, як на ніжки спинається, шукаючи чарівну спокусницю!
— Хавав!
Дід Махтей мовчать, вони теж уже його бачать, вони милуються з цього закоханого перелюбця.
— Хавав!
Дід Махтей раптом б'ють у долоні і встають. Переляканий коханець зривається, б'є головою в сітку й заплутується.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Том 3. Усмішки, фейлетони, гуморески 1944—1950» автора Вишня Остап на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „МИСЛИВСЬКІ УСМІШКИ“ на сторінці 57. Приємного читання.