TextBook Місяченьку блідолиций, За хмару краще б ти сховавсь, Не світи, бо вже немає Теї, з котрою кохавсь…»
Та не про те мені тої ночі думалось, не про те гадалось! Найголовніше, що мене цікавило:
— Чи ж патьпадьомкають? І чи ціла копа патьпадьомкає?
Тількино вийшли за село поза старою грушею, що над шляхом стоїть, звернули на межу, аж ось один:
— Патьпадьом!
— Патьпадьом!
За ним другий, а там іще, й ще, й ще!
— Ага, дідусю, чуєте?
— Чую!
— А копа буде?
— Дві копи!
— Аж дві! Ого!..
Проходимо далеко, далеко межею. Аж за могилу. А праворуч і ліворуч стіна озимої пшениці.
А на межі ромашки, і молочай, і чебрець, і дзвоники…
Тут уже дід Махтей зупиняються, витягають з кошика сітку.
— Держи, — кажуть.
Я держу з одного боку сітку, а дід Махтей її розгортають, розпрямляють.
— Занось!
От ми з дідом заносимо сітку й напинаємо її на пшеничні колоски біля межі.
Дід тоді витягають манок і починають:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Том 3. Усмішки, фейлетони, гуморески 1944—1950» автора Вишня Остап на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „МИСЛИВСЬКІ УСМІШКИ“ на сторінці 56. Приємного читання.