TextBook Чудесна пташка.
Сіренька, з чорненькими на пір'ячку крапочками. Мініатюрна курочка.
Вилупить свої жовтенькі пухнаті перепеленятка, отакусінькі, водить їх за собою й квокче.
А, ти ж моя матінко-квочечко!
Та де ж тобі квоктати, коли ти ж сама ще курчатко?
А квокче! Посправжньому квокче, і на ворога кидається, як він її дітонькам загрожує.
Нічого не поробиш: мама! Мати!
Ота мати, що про неї дітки наші співають:
Десь була, десь була перепілочка, Десь була, десь була невеличенька. Ось вона впала, До землі припала…
Любить наш народ перепілку: і в дитинстві любить, і в зрілих літах її він любить.
От, приміром, іде полем заклопотаний голова артілі. Голова в голови розколюється од думок різних:
— А чи закінчили сьогодні шаровку?
— А чи пропололи озиму пшеницю?
— А чи…
— А чи…
Раптом із ярової пшениці стаккато:
— ПатьпадьомІ
— ПатьпадьомІ
— ПатьпадьомІ
Зморшки на лобі в голови розгладжуються, очі яснішають, все обличчя лагіднішає, розгортаються на його вусах пелюстки усмішки, він зупиняється і починає рахувати:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Том 3. Усмішки, фейлетони, гуморески 1944—1950» автора Вишня Остап на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „МИСЛИВСЬКІ УСМІШКИ“ на сторінці 52. Приємного читання.