— Матвій Дерев'янка!
— Тут, говорю, іздєсь, осьдечки.
— Пожалуйте за рішотку…
А збоку там поміст такий, рішотка… «Ну, — думаю, — загарбали!»
— А в мене, кажу, й хліба нема, а ви вже й за рішотку!..
— Нічого, — говорить, — пожалуйте.
Став я, на рішотку обперся. Нічого, — стоять харашо… Сидять їх, отак — троє, отак — один і отак — один. А я проти їх…
— Ну, — питають, — отець, розкажіть, як діло було.
— Та як же діло було. Отак й отак діло було… Прийшли, а я їх і послав.
— Як же ви їх, отець, послали?
— А хіба, питаю, тут так можна говорити, як я їм сказав! Нічого мені за це не буде?
— Говоріть усе по чистій правді, як було.
— Ідіть ви, говорю, к… Так я їх послав! Вони так і попадали.
— Нічого, — говорять, — отець. Посилать умієш!
— Та хто й зна, говорю, щоб хто ще так умів, як я вмію.
— Ну, а виламитрійчатками бив?
— А хіба там написано «вилами»?
— Вилами.
— Брехня, кажу, мітлою!
— Ну, — говорять, — садись, отець.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Том 2. Усмішки, фейлетони, гуморески 1925–1933» автора Вишня Остап на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Усмішки, фейлетони, гуморески 1925–1935“ на сторінці 81. Приємного читання.