TextBook — Як, кажу, не можна? Хай їдять та подчиняються. їжте. Щоб усьо при мені поїли!
— Ні,— говорить дохтур, — так ніззя… Ми їм видаватимемо, скольки треба.
— Ну, говорю, видавайте. Тольки щоб усьо до цурки їм було видано!
— Та не безпокойтесь. Хороший дохтур був…
— А чого, говорю, пах у вас у лазуреті важкуватий? Прибрать нада!
Зразу вони помили, керболкислотою побризкали…
— От єто, говорю, так. Так і дольжно буть! Ходять бони за мною, слухаються:
— «Шех палка» я — нічого не зробиш.
— Правду люблю. Розірву, як не по правді… Оце й у Полтаву, на суд ходив за правду.
— Як це?
— А так… Лісничі обуск (трус) на селі робили… Усе село трусили. Дерева, чи що, шукали… Приходять до мене:
— Драстуйте, діду!
— Драстуйте!
— А чи можна у вас обуск зробить?
— Чого не можна? Можна, говорю. А з Манжелії, з району, мандат у вас на обуск є?
— Нема.
— Так ідіть ви, кажу, з откуда прийшли! Один до мене… Замахується.
А я його мітлою.
Подали в Манжелію в суд… Не берьоть їхня. Тоді вони в Полтаву…
Приходить повістка… На суд у Полтаву. Я за ціпка, за торбинку й у Полтаву… Приходю… Сидю в суді… Коли це:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Том 2. Усмішки, фейлетони, гуморески 1925–1933» автора Вишня Остап на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Усмішки, фейлетони, гуморески 1925–1935“ на сторінці 80. Приємного читання.