TextBook Скидає дядько все, що є, загортає в вузлик, вузлика того на голову і бреде…
— Так глибоко, кажете?
— Та не мілко.
Бреде дядько, руки на голову задрав, а молодиці аж падають на тім березі…
— Та де ж глибоко, коли тут по кісточки?
— Далі буде глибше.
Бреде дядько, а молодиці лягають з реготу. Піддурили дядька, бо глибше, як по кісточки, нема в тім місці.
— Чого ви регочетесь, на кутні б ви реготалися?
— А може б, ви, дядьку, ще й картуза скинули? Хахаха!
І Псьол усміхається, бо разом із жінками дядька піддурив…
Він не соромиться, що там тільки по кісточки… Він знає, що трохи далі,— там уже безодня.
Там — яма… Глибокаглибока яма… А в ямі тій «сом живе»…
— Там такий сом живе, ну не менший, як оцей мій човен… Я його вловив був раз. На гак зачепився. Так він мене як ухорив, так пер з човном аж отуди на Панькову… Як пароплаві Злякався я і одрубав мотузка… Думав, що пропаду. їйбогу, не брешу.
Тече Псьол…
Тече, на сонці вилискує, землю поїть, ліси годує і око радує… Хай тече…
«РИБКА ПЛАВАЄ ПО ДНУ»
Риба — в Пслі…
Отак течетече спокійно Псьол, і раптом серед його тільки:
— Ллясь!
Так крулсала по воді й побігли… То риба «балонулась»…
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Том 2. Усмішки, фейлетони, гуморески 1925–1933» автора Вишня Остап на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Усмішки, фейлетони, гуморески 1925–1935“ на сторінці 85. Приємного читання.