TextBook Тим шумом своїм ліс селян вітає, хазяїв своїх втішає…
А нещодавно шумів ліс зловісним, ляскав куцаками, нагаями та бомбами бандитськими…
Тоді страшний ліс був…
Тоді не було в ньому спокою, не було в ньому привіту, тоді там за дубами смерть зуби вишкіряла, народ трудовий полохаючи.
Ох, скільки ж їх було в тому лісі! Кишіло бандами… Та як узялися незаможники з Червоною Армією, — нема їх тепер.:. Як нагнали раз на Псьол — скільки їх тоді води у Пслі понапивалося.
Тоді Псьол за бандитське кладовище правив…
Приймав, топив і плив собі далі…
Скільки їх у Пслі?!
Він не знає… Йому не цікаво… Він не рахував їх… Він тече собі далі й усміхається, бо радий, що не ляскають на його берегах куцаки, не рвуться бомби, не чигає ні на кого за верболозом страшна смерть…
Пливе Псьол…
І однаковий він скрізь… І дивишся на нього: мов і глибоко, мов і не глибоко…
От тут не глибоко, а крок далі — дна нема… А зверху однаково…
І з того, хто його не знає, поглузувати може…
— Дівчата, тут перебрести можна? Тут, кажуть, брід!
— Брід! Можна! Тільки які ми вам дівчата?
— Ну молодиці! Не все одно?!
— Все, та не все!
— Можна брести?
— Можна. Тільки глибоченько. По плечі. Треба сорочку скидать…
— То й скину…
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Том 2. Усмішки, фейлетони, гуморески 1925–1933» автора Вишня Остап на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Усмішки, фейлетони, гуморески 1925–1935“ на сторінці 84. Приємного читання.