TextBook «Бий, — думаю. — І тебе колись ударимо». Скільки вони тоді люду тут перепороли?! Буржуї виказували…
А потім ізнову наша взяла…
Та було, всього було. А таки наша зверху…
— А як Махно був колись на Великдень у село вскочив… Попоплакав я тоді… Савку мого трохи не зарубав, ідол… Вісім чоловік тоді на тріски потесав… Приїхав тоді якраз Савка з Червоної Армії… Взяв дитину й пішов до куми. А махновці й ускочили… А він призодягся, підголився… Звісно, з армії прийшов…
Вони до нього:
— Документ?!
А в нього тоді документ був, що він на курси призначається…
Забрали вони його з дитиною та в штаб. А ми й не туди… Сидимо в сусіда на обіді: жінка в його саме померла… Коли це біжить баба:
— Савку вашого забрали!
Так я як схопивсь із невісткою та в штаб. А штаб у Верхній Манилівці… Біжимо з невісткою… А невістка, хоч і з дитиною, — так вона молода, а мені куди ж уже бігти! Біжу, а тут під грудьми гірко мені, гірко… Не добіг до штабу, може, так, як отуди до нужника, і впав. Схопився та знову біжу… Прибігли… Впав я навколішки та плачу, плачу.
— Савку мого, просю, оддайте! Один він у мене! І діти малі!
А Махно сидить край столу, а біля його милиці… А ми з невісткою до землі припадаємо, та плачемо, плачемо… Коли це входить якийсь атютант… Отак в його головища, як ото бува собачка кучерява.
— Потесать, — питає,— батьку?! Коли це:
— Зобирайсь! У похід зобирайсь!
Тікати, значить, треба… А Махно до Савки:
— Щастя твоє. Іди!
А той, кучерявий, і говорить:
— Може, батьку, хоч нагаїв дати?
— Не треба. Зобирайсь! Вискочили ми з Савкою.
А вісім чоловіка хороших хлопців на тріски порубав.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Том 2. Усмішки, фейлетони, гуморески 1925–1933» автора Вишня Остап на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Усмішки, фейлетони, гуморески 1925–1935“ на сторінці 78. Приємного читання.