TextBook Горить село, як свічка.
А недалечко на горбках клекотить бій, гарячий, як огонь, бій, червоною крівцею вмитий… То б'ється селянська доля.
Старе, мале й немовлята вийшли на бій, боронити свої оселі від непроханого ворога…
Ось на баскій телиці летить Сенька'кулеметник і строчить…
Чуб йому, як хвіст у буланого коня, трубою. В очах залізо й криця, з рота в його піна. Піна його пилом припала…
— Дивись, Параско, які наші! А бій! А бій!
Ось уже її немовлята з колисок повискакували — пішли з ріжками в руках на золотого бога…
Пішли вже й з сокирами, з вилами, з ополониками. А бій реве! А бій реве!
Ось уже й баба Горпина з макітрою, а Катерина з ночвами — подались. Останній резерв.
Затремтіла гречка й упала, здригаючись… Впало навколішки жито й припало жовтим колоссям до потом политої зелені…
— Тратата!.. — залопотала Горпина макітрою смерті.
— Уррра! Слава! — крикнув з рову кулемет.
— Діти! Бий ногами, стріляй сосками!
А ворог муром налягає на селянські лави…
— З батареї б'ють!
— Катерино! Бий з ночов! Сіру куряву пронизали ночви…
— Ай!
Полум'я! Жовта змія пронизала дим!
— Цювууй! Цювуй! — кулі співають. Юшковці одходять… Куль немає!
— Хлопці! За волю, за долю, за кров — уперед! Щось невідоме ревнуло в грудях селянських, на обніжках помста промайнула… І пішли… і пішли… і пішли…
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Том 1. Усмішки, фейлетони, гуморески 1919-1925 » автора Вишня Остап на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Літературні шаржі“ на сторінці 10. Приємного читання.