TextBook І служити іменно тутечки і якраз теперечки…
ІІ
ПОМЕРЛА
(Кінець української літератури)
Ідеологія — це процес, що на «ідео» починається, а на «логію» кінчається.
(Здається, Остап Вишня).
Біжу ото раз по Катеринославській… Гульк у вікно — а там висить старовинна пістоля, шаблюка й панський черевик сап'яновий з золотенькою підківкою…
Прибіг додому й сів. Сів та й розгортаю книжку відомого українського поета Максима Рильського…
Гортаєш, гортаєш, а^думка мимоволі лине туди, на Катеринославську вулицю, до старовинного пістоля, до шаблюки в бурштинах, до сап'янового черевика з золотенькою підківкою…
Ця шпага пам'ята Єрусалим,
А цей мушкет не знас слова хиба.
Потім пригадується палац князя СвятополкМирського…
Потім пригадалася Харківська губерніальна в'язниця, одиночна камера, Гюїсманс, дзвонар з Собору Паризької богоматері, французька кухня, хліб з цибулею…
Так то ж у Франції, а тут Рильський пише:
В країні галушо к і варенух (на жаль, місти ч иа }.
І тойтаки Рильський 1922 року пише, мов сидить у поміщицькій бібліотеці й перечитує ВальтерСкотта та мріє:
Десь є Марсель і з моря дух п'яний… Десь є Париж, дух генія й гамена.
І він, лиха личина, знає, що то мрії «фантастичні думи, фантастичні мрії», але що поробиш — наша революційна дійсність не люба поетові, і він утворює собі давноминулий світ блискучого февдалізму:
Хоч ві сйі мандрівки дальні… Хоч ві сні венецькІ води…
І знову про Париж; про поетів, про його кав'ярні… І тільки за єдину мить страшний привид дійсності:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Том 1. Усмішки, фейлетони, гуморески 1919-1925 » автора Вишня Остап на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Літературні шаржі“ на сторінці 13. Приємного читання.