TextBook — Ссс… Ссс… І стоїш на рейках — дивишся… Куди біжать рейки!.. Далекодалеко біжать рейки…
А по боках і села, і міста, і ліси, й гори, й долини, й болота, й трясовини… О, нарешті! «Трясовина»…
Бачите, я ж казав, що дочитаєте до — «трясовини»…
І дочитали…
Крапка…
Ні, вибачте, тут іще не крапка, а кома…
…до трясовини, що перед ранком, як туман її останнє обнімає синя… завжди синя. От бачите: «Синя трясовина»… Крапка… Все…
Труба з димом. Амба.
Г. Коцюба
ЗЕМЛЯНИЙ СИН ІДИ, ПРОКУДО!
Гордовито майорять червоні прапори над великим кам'яним містом. То вгору майорять, то вниз майорять. То шепочуть таємничо про щось дороге, що залишилось від учорашнього вчора до сьогоднішнього сьогодні, то не шепочуть таємничо про щось дороге, що залишилось від учорашнього вчора до сьогоднішнього сьогодні. А то буйно віють, наче розповідають світові про великий сполох, а то зовсім не віють, наче зовсім не розповідають про великий сполох.
Те, що вчора було легким, важчає, а те, що було важким, легшає…
— Прокудо! Прокудо! Не працювати тобі більш у цій кімнаті, де ти оце зараз сидиш, на віденському стільці головою вгору, обличчям до вікна. Немає тобі, Прокудо, спокою! Ти чогось хочеш, Прокудо! Ти вже, їйбогу, не тут, Прокудо! Повір мені, Прокудо, що душа твоя вже далеко звідси, на просторах, де життя свято справляє! Не скласти тобі іспитів, Прокудо! Поріже тебе, Прокудо, професор, бо думка твоя (повір мені, я більш од тебе знаю) іншого бажає!..
Став Прокуда біля вікна і прислухається. Як прапори тріпочуть, як вулиця то дуже шумить, то не дуже шумить. Як шум то наближається ближче, то віддаляється далі.
Стоїть Прокуда й дивиться очима в далечінь. Наче почути щось хоче. І чується йому:
— Ой Прокудо! Прокудо! Не сидіти тобі в тиші тихої кімнати… Слід тобі йти до землі! їйбо, слід! Бачиш, як земля хвилюється, правди шукаючи! Не всидиш, Прокудо!
Слухає Прокуда тії поклики й шепоче урочисто:
— Мабуть, не всиджу я в тиші тихої кімнати… Мабуть, слід мені йти до землі.
А потім:
— Я твій, моя земле убога! Тобі віддаюсь, до тебе йду.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Том 1. Усмішки, фейлетони, гуморески 1919-1925 » автора Вишня Остап на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Літературні шаржі“ на сторінці 6. Приємного читання.