Розділ «Усмішки літературні»

— Костуся самовара не наставила?

— Пшепрашам. Я не винувата. Пан секжетаж рота не роззявили.

Мушу всетаки зауважити, що це я писав у той час і про той час, коли постійний редактор і постійний секретар були у відпустці (травень — червень 1921 року), а редагував газету тов N…, якому з цієї нагоди «дєлаю кніксен»…

1921 p., Харків

«ВІСТІ» 1924 РОКУ (Напередодні 1000 числа)

9 год. ранку.

— І яка лиха година там стукає?

— Нааастю! Що вас там, перина придавила, чи що?!

— Устануть, ще й на світ не благословиться, і пруться! Ні поспать тобі, ні відпочить тобі!

— Та одчиняйте! Вже десята година!

— «Десята»! У вас, може, й десята, а в мене ще й очі не розплющуються! Що ви мені, сверхурочні платите, чи що?! Цілісінький день як у ступі товчешся, та ще й виспатись не дають! Учора тільки у вісім годин і змогла лягти, а вони стукають!

— Газети є?!

— Еге! Так оце для вас зразу й напечатали! «Газети є»?! Іспидиція я вам, чи що?!

— Газети! Газети! Давайте газети!

— Та… зараз!

Здрасте! Читали «Зкономическую жизнь»? Не читали?! Очень жаль. Понимаете, у меня то же самое в сегодняшнем номере, те же самые слова, что и у товариша Круміна… Только он писал про зто самое две недели тому назад, а я сегодня… Да!.. Так вот!.. Иначе и быть не может… Да!.. Так вот!.. Про что зто я?! Ага!.. Товарищ секретарь, аванса нельзя ли червонцев хоть пять?! Знаєте, советский рубль, падает, и червонец его вытесняет… Я про зто писал, помните, в статье. «Кризис сбыта и кредитование рабочих»… Очень интересная статья… Слушайте, дайте газети!.. Да… Так вот… Интересное, знаєте, явление… Вчера в «Деловом клубе»… Проблема наших финансов… Положение всетаки улучшается… Да… Так вот… Я уже написал заявление… Положите, пожалуйста, резолюцию… Вот здесь!.. «Вндать»! Так и пишите: «Видать»… И все… Да… Так вот…

— Хай полеже!

— «Хай полеже»! «Хай полеже»!! «Хай полеже»!!! Да… так вот… Я вам написал очень интересную статью «Про червонец»… Я вам ее прочитаю!

— Читайте!

— Так. «хай полеже»?