TextBook Пізнав… Здорово поменшала. Зразу видко, що на округу йде… Де ж таки їй, такій мініатюрній, за губернію правити… І Ворскла побігла таким біля неї біленьким рівчаком… От узяв би й перестрибнув!..
І знову плахта. І знову біжать зелені, чорні, сірі чотирикутники…
А іноді серед їх, чотирикутників тих, зелений або чорний великий шмат — то радгоспова земля нивки селянські розсунула…
От під вами величезна чорна хустка, а на ній гурт манісіньких дівчаток з біленькими голівками… Бурякова плантація…
Лубни!
Пізнав… Сула їх обіймає з одного боку… Пригорнулась одним берегом і простяглась далі луками…
Летимо над колією над залізничною…
Отакінька колія… Рейки як дротики.
Зирк — поїздок котить. Там десь спереду білим димком пихкає… І таке воно маленьке, коротеньке, чорненьке… Тільки:
— Пихпихпих!
Ррраз! — і поїздок уже ззаду вас:
— Пих-пих-пих!
І куди воно, мале, пнеться?!..
Ще раз озирнувся — миша якась сіренька на рейках надсаджується…
— Будь здоров, кур'єрський! Кашляй на здоров'я! Нам ніколи!
…Маленькі озеречка, маленькі лісочки, маленькі річечки, маленькі сільця.
І все це там — під нами! А ми зверху!..
Яготин… Качнуло трохи…
— Тут завжди, — сусіда каже. — До Дніпра підлітаємо! Поколише трохи…
Хай поколише. Ямки тут повітряні трапляються… Як у яму вскочиш, тільки:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Том 1. Усмішки, фейлетони, гуморески 1919-1925 » автора Вишня Остап на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Вишневі усмішки кримські“ на сторінці 84. Приємного читання.