— Ну да!
— Для селян?
— Ну да!
— Мову треба!
— Ну да!
А у вас воно здорово виходить! У вас особисто!
— Ну да!
— А решту треба якось, знаєте, щоб отой…
— Ну да! Нема кому! Треба когось! Може б, ви?
— Та хто й зна!
І замовкли… Сиділи й мовчали… А потім:
— А давайте спробую…
— А спробуйте!
— Як утну, то втну! А як не втну, так тоді пробачте… Бо — селянська газета… Це не той, щоб отой, а той, щоб отой, знаєте…
— Ну да!
А на другий день уже «пробував»…
Сидів за столом на «тумбах», дививсь на списаний папір і думав:
«Господи ти, боже мій! Кого ж і з ким тут злучать перекладач збирається?» На «інформатора» мене тоді «висвятили»… І на редактора та популяризатора мови…
А стаття якраз попалась спеціальна: «Случная кампания».
Хоч воно вже тоді й час такий був, що корови всі побігали, та то нічого — 1921 року траплялося, що влітку про ярову сівбу писалося…
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Том 1. Усмішки, фейлетони, гуморески 1919-1925 » автора Вишня Остап на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Вишневі усмішки кримські“ на сторінці 69. Приємного читання.