TextBook Московська «Правда» нещодавно багато писала про боротьбу з паперовою зливою взагалі, а статистичною зокрема. Треба боротися!
Треба, бо недалечко той час, коли на нашім пасічанськім цвинтарі будуть дві свіжі могили. І написи на тих могилах будуть такі:
«Тут покоїться прах раба божого Якима Федоровича Володимирова, голови Пасічанської сільської Ради, утопшого в паперах во царствії твоєм».
А другий такий:
«Тут поховано секретаря Пасічанської сільської Ради Назара Григоровича Головню. Знайшли мертвим під «входящими».
А й Яким Федорович, і Назар Григорович хароші люди й хароші, зразкові робітники.
І сільрада в них як писанка, і школа в них ремонтується, і все в них вчасно, і все в них у порядку.
Не губіть їх!
У ХВОСТІ СИЛА
Пече…
До того пече, що дід Панас, той, що ніколи в світі без шапки за ворота не виходив, сьогодні стоїть за ворітьми, рукою очі затуливши, без шапки й кличе:
— Ацяцяцяцяцю!
Кури під погрібником. Гуси в холодку, під «потребилівкою» (вже чотири роки замкнена стоїть!), а Йванів лошак, риженький, той, що з нього:
— Ну й кінь буде! От, брат, кінь!
Та й не вдивительно: з заводським ізлучав — от воно й лошак як лошак!
Так той лошак стоїть на вигоні, сонячними списами проткнутий, та головкою тільки: Тактак! Тактак! На все, мовляв, «согласний».
Вискочиш із хати (вискочиш, звичайно, в такому вигляді, як тільки на селі можна з хати вискакувати), так і те, в чому вискочиш, хочеться з себе здерти…
Дереш за шкуру й лаєшся, що в тебе груди не на ґудзиках. Розстебнув би так на всі зразу, розпанахався, щоб дунуло туди й видуло з тебе оті сорок ступенів Реомюрових.
До одинадцятої наближається…
В повітрі камертони золоті:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Том 1. Усмішки, фейлетони, гуморески 1919-1925 » автора Вишня Остап на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Вишневі усмішки сільські“ на сторінці 37. Приємного читання.