Розділ «Вишневі усмішки сільські»

— Тррр, Мура! Тррр! …Ніби гарячим залізом жигнуло!..

Опукою б'є на місці, підстрибує, як молода сарна, люто кидає задніми ногами, хвіст скручується ще щільніше…

— Ммме!

І стрілою в яр!..

Бере бар'єр, як премійований скакун, і котить житом, просом і огірками до колодязя…

За нею «колбасою» смалить Митрів третяк половий…

Він іде якось вихилясом. Голова йому збоку, передніми ногами забирає так, ніби хоче ними вхопити щось перед себе, пригорнути його, стиснути й поперти далі… В нього «ммме» мужнє, люте й загрозливе… Хвіст — обичайкою…

На мить зупиняється перед тиномбар'єром… Раптом рвучко б'є лівою задньою, і вже «обичайка» його тільки мигтить серед колосся…

Мура вже позад нього…

…Хвилина… Й розгорнутою колоною вихором жарить уся череда…

Молодняк іде жартуючи, «з колінами»…

Поважна Чорна, що «вже оце восьму весну все бички й бички» в ар'єргарді, як «коміческая старуха» за балетом у веселій оперетці…

…Тину нема. Стирчать тільки кілки…

І плаче, ' випростуючись, жито, плаче просо, плачуть огірки…

А з лісу, наближаючись до узлісся, біжить спотикаючись:

— Тррр! Тррр! Тррр!

— Не впасеш, лобуряко?! Не впасеш?!

— А що я йому зроблю, як вони мов показилися!

— Показилися?! На вулицю так на налигачі не вдержиш, а худоба так у житі?!

— Самі впасіть! Закрутить хвоста та й подалось! Що я його, за хвоста весь час держатиму?