Розділ «ПРИМІТКИ»

С. 432. Юра Гнат Петрович (1888–1966) — український радянський актор, режисер, народний артист СРСР, лауреат Державної премії СРСР (1949, 1951).

С. 433. „йорданською водою бризкали… — тобто освяченою на річці в день свята Іордана (6 січня за ст. ст.), що, за церковним вченням, провадиться на честь хрещення Ісуса Христа.

С. 434. «Молодий театр» — товариство українських акторів у Києві (1916–1919), засновано Лесем Курбасом.

…організація в Вінниці театру імені Франка… — 1920 р. засновано у Вінниці. Г. Юра був одним з його організаторів. (З часом Київський український драматичний театр ім. Іван» Франка).

С. 435. «Суєта» — п'єса І. КарпенкаКарого (І. К. Тобілевича, 1845–1907).

«Пластика». Вперше надруковано в газ. «Вісті ВУЦВК». — 1924.— 6 лют., з таким підзаголовком: «Усмішка. Взагалі і до гастролів Айседори Дункан — зосібно».

Подається за виданням: Усмішки. — Т. 4.— С. 126–129.

До логічного краю. Вперше надруковано в газ. «Вісті ВУЦВК». — 1923.— 13 листоп.

Подається за першодруком.

С. 439. Шість років Державний академічний театр у Харкові на чолі з Аксаріним годував нас «клубничкою». — Автор гостро виступає проти обивательщини, міщанства в роботі Харківського російського академічного театру, посилається на статтю «Очистить немедленно» в газ. «Коммунист» (1923 р. — 11 листоп.), спрямовану проти «аксарінщини» (директором театру був Аксарін). Як мистецький колектив «з революційним репертуаром», реалістичний, пов'язаний із життям, підтримується театр ім. Івана Франка, відкритий у Харкові 7 листопада, — Остап Вишня й раніше уважно стежив за його становленням і зростанням.

Та й чого замовкли? Вперше надруковано — з приміткою від редакції: «В порядку обговорення!» — в додатку до газ. «Вісті ВУЦВК» — «Література. Наука. Мистецтво». — 1924.— 7 груд.

Подасться за першодруком.

С. 441. ВУФКУ — Всеукраїнське фотокіноуправління.

Театр імені Заньковецької. Вперше надруковано в додатку до газ. «Вісті ВУЦВК» — «Література. Наука. Мистецтво.» — 1924.— 31 груд. Подається за першодруком.

С. 441. Заньковецька Марія Костянтинівна (справжнє прізвище — Адасовська, 1854–1934) — артистка дожовтневого і радянського театру, брала участь у створенні першого стаціонарного театру в Києві (1906) і Народного театру (1918, Київ. Нині — Український драматичний театр ім. М. Заньковецької у Львові), народна артистка УРСР (1923).

С. 442. «Гайдамаки» — інсценізація поеми Т. Г. Шевченка, здійснена Лесем Курбасом (1887–1942), режисером театру «Березіль».

"Ave Maria" — п'єса Я. Мамонтова.

Романицький Борис Васильович (нар. 1891) — український радянський актор, режисер, народний артист СРСР (1944), лауреат Державної премії СРСР (1950).

Чичорський Ростислав Львович. — Див. приміт. до ТЕору «Київ».

Яременко Василь Сергійович (1895–1976) — радянський актор, народний артист СРСР (1954), лауреат Державної премії СРСР (1950).