Розділ «ПОЕЗІЇ»

там унизу такий несамовитий

простягся, не скоряється, горить.

Та переможно, з усміхом лукавим,

його, здійнявши личко догори,

затоптує у землю каблучками.

Париж, червень 1906

Майдан

Фюрн

Розширювавсь свавільно та уперто:

від люті й бунту, плутанини й хиб,

що вирок супроводжують до смерті,

від ярмаркових уст не для глухих,

й від герцога, що верхи мимо смердів,

і від бурґундської пихи,

(тож чують зусібіч дахи):

майдан гука, мовляв, прибути варто, —

далеким вікнам виклик посила

в той час, як свита й порожнеча варти

між яток шикуватись прагне влад.

Рядком будиночки, навшпиньки ставши,