Розділ «ПОЕЗІЇ»

лежить, відпочиваючи, на нім

рука, засмагла в пеклі навіснім.

І хлопці, паростки старих династій,

мов по отруту, йдуть до вуст моїх.

Капрі, середина березня 1907

Іспанська танцівниця

Як, чиркнувши, сірник (авжеж, я знав),

перш ніж зайнятись, на всі боки бризка

іскринками, — так стрімко почина

у колі глядачів близьких вона

танок свій мерехтливий та іскристий.

Зненацька він стає живим вогнем.

Лиш погляд — і волосся спалахне,

й мистецтва ризикована мета

вже плаття на пожежу оберта,

а з неї, мов налякані гадюки,

бадьорий дріб видобувають руки.

Й тоді: коли тісним стає вогонь,

бере вона і кидає його

зарозумілим жестом, щоб дивитись —