Розділ «Рими»

Любов чи слава нам сниться,

Ми женемося за снами,

        Пробудження — забуття!

LXX

Скільки разів побіля стін церковних,

        Од моху посивілих,

Я слухав, як посеред ночі раптом

        До утрені дзвонили!

Скільки разів у місячному сяйві

        Тут моя тінь журлива

Була із кипарисом, що над муром

        Підносився, мов диво!

А коли церква поринала в морок,

        За склом її вікнини

Я часто бачив потаємне світло —

        Гасниці мерехтіння!

І хоч пориви вітру в темній вежі

        По закутках свистіли,

У хорі вирізняв один я голос —

        Ясний, тремтячий, милий.