Розділ «Рими»

Спокійно спати… з хропінням…

І їсти, й товстіти!.. Шкода,

Цього вже замало нині!

LXVIII

Не відаю, що наснилось

Мені минулої ночі;

Щось, мабуть, дуже печальне,

Бо зранку зажура точить.

Намокла моя подушка

У тім нічнім неспокої,

Й відчув я: душа п’яніє

Від насолоди гіркої.

Сумна річ — той сон, що тягне

Ридання; скажу, одначе,

Що маю в осмуті радість…

Бо знаю, що я ще плачу!

LXIX

З народженням громовиця

Й зі смертю сяє над нами:

        Таке коротке життя!