Розділ «Рими»

I

Я знаю гімн, що, дивний і потужний,

Морок душі осяє, як проміння,

А ці рядки — його слабке відлуння,

Що прагне пересилити затіння.

Хотів би я ту велич записати,

Долаючи хисткої мови муки,

Словами, що передали б у часі

Зітхання й усміх, кольори і звуки.

Та не знайду я способу, красуне,

Намарно захопившись боротьбою;

Я зміг би, певне, гімн цей проспівати

На самоті зоставшись із тобою.

II

Стріла, з тятиви зірвавшись,

Летить, тремтлива й пружна,

Не відаючи в польоті,

У що ввіткнеться вона.

Листок зів’ялий, опалий,