Розділ «Рими»

На вигляд ніби і нова одежа,

Та знаю, що всередині — потерта.

Стара вже, так; моя зоря тьмяніє,

Мою жагу потлумлено у герці;

Чоло ще молоде, на нім — надія,

Та слід жахний карбує біль на серці.

LVIII

Хочеш відчути нектар дивовижний,

        Що має осад гіркий?

Дихай ним, можеш пригубити навіть,

        Але залиш і не пий.

Хочеш, аби нам любов ця з’являлась,

        Начебто згадка про рай?

Нині кохаймося сильно, а завтра

        Скажемо: «Все, прощавай!»

LIX

Дівча, мені відомий

Об’єкт твоїх зітхань;

Я розгадав причину

Таємних сподівань.