Розділ «Рими»

Зізнаюся: той шал, що спопеляв нас,

        Безповоротно стих!

LIV

Коли ми знов згадаємо летючу

        Нашого щастя мить,

То стане видко, як на чорних віях

Твоїх сльоза, що зірветься, тремтить.

Коли вона покотиться, нарешті,

        Мов крапелька роси,

Згадають і минуле, й нині плинне

Наші з тобою тужні голоси.

LV

У стоголосім гаморі бенкету

        Зачулося мені

Зітхання, наче музики відлуння,

        Що грає вдалині.

Зітхання те було мені знайоме,

Адже колись я випив подих цей —

Пахощі квітки, що зростає потай

        У тіні галерей.