Розділ «Рими»

        Краплинний стук.

Волочиться життя, і дні за днями

        Слідом ідуть,

Одноманітні… Насолод і болю

        Не зна ця путь.

А часом пригадається зі щемом

        Давнішнє зло…

І все ж таки, якщо той біль — гіркотний,

        Життя було!

LVII

Ця побудова із кісток і м'яса,

Що з хворою проходить головою,

Втомилася, і то — не дивовижа;

Адже, хоч жив я небагато часу,

Життя частина, що була зі мною,

Нашкодила мені так сильно й хижо,

Що міг би присягнути: я на світі

У кожен день убгав одне століття.

Отож, мене загибель не бентежить,

Що жив достатньо, відказав би смерті;