По схилах — каменюки, як величезні жорна.
Є щось від катаклізму утвореного світу.
У сутінках довжезних гірського надвечір’я
людські й тваринні форми окреслює узгір’я:
он — спис, он — індіанець, якесь лоша, що скаче.
Напружено і нерви, і слух людей, і вічі;
очікують видіння, налякані неначе,
що здійметься громаддя із шумом войовничим.
Забуття
Лідія-Роса, сьогодні вівторок і холод надворі.
Ти спиш у своїй кам’яниці сірій, що в передмісті.
Чи зберігаєш іще ти свої почуття жаристі,
чи від кохання померла? Послухай слова суворі:
Отой, кого ти любила, ті очі жорстокі сірі,
в осінньому надвечір’ї свою сигарету курить.
Крізь скло вікна розглядає він жовте небо похмуре
і вулицю з папірцями, які злітають у вирі.
Із книжкою йде до пічки, бо вже дивитись набридло,
сідає побіля неї, що згасла, вмикає світло,
і чується шарудіння прочитаної сторінки.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Вибрані поезії» автора Сторні Альфонсіна на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Зі збірки «Вохра» (1925)“ на сторінці 6. Приємного читання.