Розділ «Зі збірки «Остаточно» (1919)»

«Остаточно»

(1919)

Ця книжка

Ці речі йдуть до мене з глибин життя самого:

зібравши все докупи, я мушу дати раду…

Вода тече постійно, міняючи дорогу;

так само, як і речі, міняється свічадо.

Миттєвості життєві, моє перо скувавши,

миттєвості життєві, які втекли від мене,

потому спричинили руйнації вогненні

чи лагідними стали, неначе пінні чаші.

У всіх отих моментах, що їх відчуло тіло,

у всіх перипетіях, що міняться спроквола,

у сутностях усіх цих, що зеркало відбило,

душа, згубивши шати, ставала чиста й гола.

Мене нема та є я в цих віршах, мандрівниче,

але мене ти знайдеш, шукаючи нюанси,

лишивши на порозі всі терези й баланси:

моїм садам потрібен ретельний садівничий.